«Почути про Одесу та побачити її своїми очима – це дві великі різниці».

Щоб перевірити ці віковічні істини вихованці загону «Teenager Boom», що базується в таборі «Романтика» при Новомажарівській ЗОШ І-ІІІ ступенів, вирушили на екскурсію до міста-героя – Одеси.

Дорога була довгою і важкою, та юних туристів це не зупинило. Ось і ранок 7 червня. Перед нами гостинно відкрила двері база відпочинку заводу «Одескабель». У дворі бази пишно розквітли троянди, а з тераси нашого корпусу відкривався чудовий вид на Чорне море, до якого було всього кілька метрів.

Помилувавшись морем, поснідавши та вмившись, рушили на екскурсію містом. Побували, здавалося б, скрізь: і на Потьомкінських сходах, і на Тещиному мосту, пройшлись по Дерибасівській, відвідали прекрасну Аркадію, пройшлися мостом закоханих, посиділи на дванадцятому стільці, якого шукав Остап Бендер, кинули монетки у фонтан, щоб повернутися, і прямували далі.

З великою цікавістю слухали розповідь екскурсовода Одеської кіностудії про фільми, які знімались тут. Побачили декорації та костюми до відомих радянських фільмів і рушили обідати.

Цього дня наш шлях зупинився в кафе «Уточкіно». Чудовий зал, на вході до якого ми побачили стіну з води, смачна їжа і чудовий настрій. Саме так нам запам’ятається це місце.

І ось нарешті найочікуваніший момент – ми на пляжі. Досхочу накупавшись, відправилися на прогулянку вечірнім містом. Своєю красою нас вражали Воронцовський та Шахський палаци, оперний театр і, звичайно, вечірня Дерибасівська. На кожній гілці дерева, а їх тут було чимало,   світилися  метелики, а центр вулиці прикрашали величезні фрукти-гірлянди. Безліч вуличних музик не залишили нас байдужими. Було багато бажаючих потанцювати під звуки барабанів, а спів бандуриста змусив нас зупинитися.

Вранці 8 червня, попрощавшись з пляжем, ми вирушили на екскурсію до Одеських катакомб. З завмиранням серця ми вслухалися в розповідь екскурсовода про тривожне життя партизанів в катакомбах. Ми мали змогу всім серцем доторкнутися до подій Другої Світової війни, побачити, як тяжко жилося людям в той час. Побачивши все це, ми твердо переконалися, що війна – це найжахливіше, що може статися з людьми.

Їдучи до порту, ми ще довго обговорювали побачене. Та на пірсі нас вже чекав красень-теплохід. Півтори години плавання вздовж одеського берега минули дуже швидко і наша група, пообідавши, рушила по сувеніри. Накупивши друзям і рідним всякої всячини, ми знову повернулися до Потьомкінських сходів, порахували їх і рушили до Турецького парку, що за ними. Помилувавшись його красою, ми вирушили додому, де на нас чекали рідні і друзі.

Ось такою ми побачили і запам’ятаємо красуню Одесу. Тож радимо всім: не слухайте розповіді про це місто, а відвідайте його. І тоді ви на все життя закохаєтеся в його величну красу.